• 22 Лип, 2026
• admin
• No comment

ЗАБІРЧЕНКО: «7:0 – чудовий показник, але всі матчі були дуже важкими»

Тренер молодіжної збірної України відзначив складність суперників на ЧЄ

Головний тренер молодіжної збірної України U-20 Дмитро Забірченко прокоментував виступ команди на чемпіоніті Європи U-20 в Дивізіоні В, який «синьо-жовті» вперше в історії завершили із золотими нагородами.

– Перед турніром ви озвучували одну чітку ціль – повернення в Дивізіон А. Чи могли подумати, що турнірну дистанцію вдасться пройти настільки впевнено?

– Не можу сказати, що все пройшло настільки впевнено, як могло б здатися. У нас була цікава група. У Грузії була якісна, збалансована команда, у якої не доїхало пару лідерів. Доволі сильна команда і в Швейцарії, адже декілька з цих гравців минулого року виступали на чемпіонаті світу U-19. Могло б здатися, що в Люксембурзі слабенька команда, але у них багато гравців з емігрантським підґрунтям, і це дуже впливає на склади команд, і багато хто з цих гравців виступають у сильних чемпіонатах. Щодо Естонії, коли ми грали контрольний матч проти них, один із їхніх гравців проти нас не грав, інший був із травмою. Тож в офіційному матчі вони оновилися і були трохи іншою командою.

Зрозуміло, що товариська гра відрізняється від офіційної і, звичайно, в молодіжному баскетболі вистачає злетів та падінь – десь граємо добре, десь гірше. Тому були гойдалки в цих матчах на старті турніру – кожна гра до півфіналу, та й у півфіналі теж, була саме такою. Іноді нам треба було взяти себе в руки, щоб перемогти. Тож, так, ми перемогли в кожній грі, але кожна гра була «зарубою». 7:0 – чудовий показник на турнірі, але всі матчі були дуже важкими.

– Коли з’явилося відчуття, що вдасться виконати поставлене завдання?

– Ми були задоволені, що нам вдалося виграти групу. Ми не хотіли виходити на шведів, які вдало розпочали турнір і на папері були фаворитами. Вони розгромили майже всіх своїх суперників у груповому раунді, тому нам треба було обіграти Люксембург, щоб не грати за ними в чвертьфіналі.

Ми розуміли, що суперник по півфіналу буде сильним, коли дивилися матч Португалія – Угорщина, розуміли, що суперник буде складним. Тому не можу сказати, що ми мали якусь впевненість достроково, і до кожної гри підходили з обережністю, щоб не переоцінити свої сили чи не недооцінити суперника. Впевненість, що ми стали чемпіонами, з’явилася тільки за 40 секунд до кінця фіналу.

Звичайно, надії були, і ми розуміли, що, якщо ми будемо грати в свій баскетбол, все вийде. Сушкін додавав від гри до гри, Грищук провів стабільний чемпіонат, Йяму грав ривками, але дуже допомагав. Король зіграв доволі стабільний чемпіонат, Никифоренко дуже допоміг, як і Романиця після третього матчу. Гогуленко, який виходив у старті, він на рік молодший, але виходив та відпрацював, хоч і не без помилок. Ілля Упир, Михайло Липка, Андрій Ситар, на якого ми спочатку більше розраховували як на четвертого номера, – всі вони допомогли. Більшість команд на турнірі були андерсайз, і, враховуючи частий перебір фолів Десмонда, нам довелося Ситара використовувати на п’ятірці, а Король та Романиця подекуди грали четвертих номерів. Але я не можу виділити когось окремо – ми всі команда, всі хлопці молодці. Хтось отримував більше чи менше хвилин, але треба сказати, що лідерські якості Сушкіна та Грищука нам дуже допомогли.

– Чи було важко знайти емоційний ресурс на фінал і чи було відчуття, що хлопці хотіли реваншу з Ісландією за минулий рік?

– Так, думаю, що вони хотіли реваншу за поразку минулого року в Дивізіоні А. Після півфіналу ми зробили на цьому невеличкий акцент. Ті, хто грав минулого року, хотіли взяти реванш і титул чемпіона – це приємніше, ніж просто промоушен. По очах було видно, що вони горять. Перед фіналом Нікіта Воєвода навіть підійшов до мене і сказав: «Скажи їм пару слів, адже я бачу, що вони горять, щоб не перегоріли». На початку ми все одно вийшли й трошки перегоріли, але змогли зібратися та в підсумку показати доволі якісний баскетбол.

Джерело: sport.ua