«Важко було». Кобзистий – про зміни в Сербії після вторгнення рф в Україну
- Home
- «Важко було». Кобзистий – про зміни в Сербії після вторгнення рф в Україну
«Важко було». Кобзистий – про зміни в Сербії після вторгнення рф в Україну
Навколишня атмосфера зазнала суттєвих змін
Форвард збірної України Олександр Кобзистий розповів про перехід до клубу «Мега», гру в Сербії та зміни в країні після вторгнення російських військ в Україну.
– В Україні ви майже не грали, бо в 16 років стали однією із зірок збірної на Євробаскеті U-16, набирали в середньому по 22 очки за матч. І одразу після цього поїхали грати до Сербії. Як з’явився такий варіант?
– Так, поїхав на чемпіонат Європи U-16, за його підсумками у мене була дуже гарна статистика, і надійшло дуже багато пропозицій від різних команд. Але на тому турнірі були представники агентства «Біобаскет» і представники сербської команди «Мега». Там також були мої батьки, вони з ними поговорили, привезли моїх батьків до Белграда, показали їм там усе. І батьки вирішили, що «Мега» буде найкращим варіантом для продовження моєї кар’єри. Потім я повернувся додому з чемпіонату Європи і через кілька днів уже полетів до Сербії.
– Безумовно, Сербія – дуже сильна країна в плані баскетболу. Але щодо ставлення до України – є питання.
– Просто десь у 90-х моя мама жила в Сербії зі своїми батьками. Їй тоді було років 14-15. Дідусеві запропонували роботу, вони поїхали, прожили там років 5, і в них залишилися теплі спогади про Сербію. До мене всі теж добре ставилися до початку повномасштабної війни. Не було ніякої неприязні через те, що я з України. Навпаки, всі хотіли мені допомогти, всі піклувалися про мене.
– Ну так, по суті, 16 років – це все одно ще дитина. Як адаптувалися самостійно?
– Перший місяць зі мною жив дідусь, який знає сербську мову. Мені ж перший місяць було важко, бо все було сербською, а я не дуже розумів. Було складно звикнути до іншого баскетболу, до іншого рівня. Я приїхав – у них там свій зал, у залі є тренажерка. Мені зняли квартиру, забезпечили харчуванням. І підхід до тренувань відрізнявся від того, що був в Україні. Там було два тренування на день. Загалом, усе було по-іншому.
І я відразу почав добре грати. Вже перші матчі провів результативно, було комфортно, зручно. Дуже допомагали мені партнери по команді, щоб я почувався комфортно в новому колективі. У мене не було жодних проблем. Навпаки, я був радий, що нарешті житиму сам (посміхається). Пам’ятаю, що я був такий щасливий.
– Ви сказали, що до початку повномасштабної війни з рф ставлення до вас у Белграді було дуже гарним. А що змінилося після лютого 2022-го?
– З боку гравців ставлення не змінилося. Просто на вулицях почали з’являтися сербські прапори й почали продавати футболки з російською атрибутикою, з путіним та ще різні. На стінах будинків малювали графіті з літерою «z». І коли ти йдеш вулицями й щодня це бачиш…
– І у вас з’явилося бажання покинути Сербію?
– Так. До того ж я не так багато грав, травмував плече. І вже хотілося виїхати звідти, важко було там перебувати.
Джерело: sport.ua
- Share
