Олександр КОБЗИСТИЙ: «США? Величезна різниця навіть у якихось дрібницях»
- Home
- Олександр КОБЗИСТИЙ: «США? Величезна різниця навіть у якихось дрібницях»
Олександр КОБЗИСТИЙ: «США? Величезна різниця навіть у якихось дрібницях»
Гравець збірної України останні роки провів в університетському баскетболі
Форвард збірної України Олександр Кобзистий розповів про досвід гри за Університет Орегону, а також повідомив, де хоче продовжити кар'єру.
– Як у вашому житті з’явився Університет Орегону, де ви навчалися і за команду якого виступали останні два роки?
– Закінчився сезон із «Мегою», і я сказав своєму агенту, що хочу поїхати до коледжу, щоб бути ближче до родини, бо вже тоді мама й брат переїхали до Нью-Йорка. І просто хотілося бути з ними хоча б в одному часовому поясі, в одній країні, бути поруч, щоб ми могли бачитися. Бо вони поїхали за спеціальною програмою і не могли залишати Штати.
Тому мені хотілося грати в США, щоб я міг часто бачитися з ними. Вони могли приходити на мої матчі. Мій агент запропонував мені кілька хороших варіантів у Європі, але я сказав, що все одно хочу в Америку. А там потрібно було отримати спеціальний дозвіл. І він сказав, що оскільки на той момент мені було вже 21, то я, швидше за все, не отримаю того дозволу. Але додав, що якщо я хочу, то можу спробувати поїхати, або зв’язатися з іншим агентом. Я зв’язався з іншим, і він мені допоміг усе владнати. Ось так і з’явився Орегон.
– Наскільки ви залишилися задоволені своїм рішенням? Я розумію, що там зовсім інший світ у плані баскетболу…
– Все інше. Інший рівень навіть поза майданчиком. Наприклад, у нашої команди був приватний літак, і ми всюди літали на своєму літаку. У нас у команді був шеф-кухар. І після кожного тренування прямо в залі була окрема кімната, де на нас уже чекала готова їжа.
– І це студентський баскетбол.
– Так. Величезна різниця навіть у якихось дрібницях. Наприклад, у нас неймовірна кількість екіпірування. Ти заходиш і кажеш, що тобі потрібно це й це, приходиш через 5 хвилин, а в твоїй шафці вже все лежить. На матчах завжди повні зали. Куди б ми не їздили – і на домашніх іграх, і на виїзді – скрізь приходить щонайменше 10 тисяч людей. Атмосфера неймовірна, бо на студентських іграх вболівальники просто…
– Як вас прийняли в команді?
– Перший рік я теж пропустив через травми, не грав. У другий рік, коли розпочалася передсезонна підготовка, на тренуваннях я часто виходив у стартовій п’ятірці. Тренери казали, що дуже на мене розраховують, що я гратиму. Але потім я підвернув гомілкостоп, вибув десь на 5 тижнів, відновився вже безпосередньо перед початком сезону і не зміг знову влитися в ротацію. То давали грати, то не давали. Виходив десь на 10 хвилин. Важко було.
– Де плануєте продовжити кар’єру?
– Ще не знаю. Поки що без плану, без команди. Чекаємо.
– Хотілося б залишитися в Америці чи вже придивляєтеся до Європи?
– Ні, хотілося б ще залишитися в Америці. Мені подобається в США, подобається, що можна багато працювати. Не подобалося, що не було особливо багато ігрового часу, але в іншому місці буде інакше. Подобається, як вони ставляться до спортсменів. Люди постійно ходять на баскетбол, завжди багато людей, багато вболівальників. Зал доступний 24 години на добу, 7 днів на тиждень. Бери й працюй над своєю грою. І пожити в Америці, мені здається, це гарний досвід, який варто отримати.
Джерело: sport.ua
- Share
