• 14 Сер, 2026
• admin
• No comment

Михайло МЕЛЬНИК: «Не уявляю, як то грати проти росіян у наш час»

Президент ФВУ в інтерв’ю Sport.ua – про Лігу націй, повернення кацапів і контури чемпіонату України

Не дивлячись на те, що попереду в обох наших волейбольних збірних основні старти сезону – чемпіонати Європи – вже можна сміливо стверджувати, що і чоловіки, і жінки зробили в історичному аспекті черговий крок угору. Незалежно від того, як команди проведуть континентальні першості, 2026-й у їх виконанні вийшов успішним. З цим згоден зокрема й президент профільної національної Федерації Михайло Мельник, який в ексклюзивному інтерв’ю Sport.ua розповів, наскільки непросто в наших реаліях створювати командам умови для виступів на найвищому світовому рівні, висловив свою думку щодо повернення в офіційні змагання збірних країн-агресорок і потішив новинами про клубний сезон-2026/27.

– Вихід наших чоловіків у чвертьфінал Ліги націй – то, звісно, великий успіх, – бере слово Михайло Григорович. – Втім, успіх закономірний. Маємо вдосталь прекрасних гравців і тренера світового рівня, котрі здатні вирішувати найвищі завдання. Гадаю, люди, які стежили за всіма матчами Ліги націй, погодяться зі мною, що для України нинішній результат – не межа мрій. По-перше, наша команда буда здатна здобути ще одну-дві перемоги на основному етапі і відповідно уникнути зустрічі з чинними переможцями турніру на першій стадії плей-оф. По-друге, ми були здатні створити більше проблем Польщі. Але в порівнянні з таким суперником нам десь бракує глибини складу, що позначається на фізичних кондиціях тих гравців, які виходять на майданчик частіше, десь стабільного досвіду виступів на такому рівні, десь майстерності. Тому, гадаю, на нинішній день ми показали результат, на який заслуговували. Також мене тішить, як добре себе проявили молоді гравці – діагональні Максим Тонконог та Олександр Бойко.

Разом з тим, повторююся, наша команда за рівнем гри і потенціалом здатна за певних обставин посідати найвищі місця. Думаю, на чемпіонаті Європи хлопці здатні дійти навіть до півфіналу, а, може, й фіналу. Хоча не треба заглядати аж надто далеко і зосередитися для початку на виході з групи, де маємо сильних суперників – ту ж Польщу, віце-чемпіонів світу Болгарію. Бажано, бодай одну з цих команд у таблиці випередити, щоб мати легшого суперника на старті плей-оф.

– Якщо чоловіча збірна розвинула успіх після торішнього десятого місця в прем’єрній Лізі націй, то жіноча в турнірі дебютувала. Прописку на наступний сезон наші дівчата зберегли, але були на грані вильоту…
– Команда і тренерський штаб на правильному шляху. Я задоволений тією роботою, яку провів польський наставник Якуб Глушак. Розумію, що апетит приходить під час трапези, але давайте не забувати, що ще роки чотири тому Ліга націй для нашої жіночої збірної виглядала недосяжною метою. Давайте будемо відвертими: за кадровим потенціалом наш жіночий волейбол наразі поступається чоловічому. Але при цьому дівчата дебютували в Лізі націй дуже достойно – чотири матчі виграли, а в решті достойно боролися. Розумію вболівальників, які хочуть, щоб команда перемагала частіше. Критика корисна, але не критиканство. Відверті образи дівчат і тренера Глушака іноді переходили всі межі. Так, команда показала, що може грати ще сильніше, нам є куди рости. Але давайте не бігти поперед коней. Всьому свій час.

Дуже показово, що в ході цього міжнародного сезону майже всі збірниці і кандидатки в національну команду отримали гарні контракти у клубах з топ-чемпіонатів. Після виходу в Лігу націй наших дівчат знову, як то було років 20 тому, почали сприймати серйозними бойовими одиницями. Власне, поліпшення умов клубної кар’єри наших волейболісток – відповідь усім скептикам і недругам ФВУ, які стверджують, мовляв, збірна гравцям нічого не дає. Так, може, в матеріальному аспекті дівчата не сильно збагатилися. Але всі ми розуміємо, що Ліга націй – це турнір, за яким стежать тренери й селекціонери зі всіх топ-чемпіонатів. Показавши себе на цьому рівні, можна отримати гарний контракт. Якщо говорити прагматично, то збірна – то не лише про патріотизм і престиж, а й про подальший розвиток кар’єри. Сподіваюся, що на чемпіонаті Європи дівчата зможуть розкритися ще більше. З групи маємо виходити точно, а далі чимало буде залежати від турнірної сітки.

– Давайте зачепимо інший бік виступів наших дорослих збірних. Адже якщо абстрагуватися, то насичене волейбольне літо на рівні національних команд виливається в круглу копієчку, що на п’ятому році повномасштабної війни має бути особливо відчутно…
– Це так, але ми тримаємо удар. Найперше вдячний за розуміння і максимальну підтримку Міністерству молоді і спорту і її очільникові Матвієві Бідному. Максимальне сприяння в усіх питаннях, пов’язаних з забезпеченням життєдіяльності збірної здійснила начальниця відділу олімпійських ігрових видів спорту Департаменту олімпійського спорту Юлія Буєва. В організаційних аспектах титанічну роботу провели державний тренер Олександр Богданович, генеральна секретарка ФВУ Катерина Біляченко, менеджер жіночої збірної Надія Кодола. Можу сказати, що з боку Мінмолодьспорту відчували розуміння й підтримку, про які ще років п’ять тому могли лише мріяти. І, звісно, велика подяка спонсорам наших національних команд – групі компаній «Епіцентр», яка вже шість років допомагає чоловічій команді і будівельній компанії «Благо», яка з цього року спонсорує жіночу збірну.

Звісно, завжди хочеться більшого, але давайте не забувати, в яких реаліях ми живемо. Повірте, ФВУ зі свого боку робить все можливе, аби збірні відчували максимальний комфорт. Наразі є заборгованість по зарплаті перед працівниками Федерації, але ми зробили все, щоб національні команди мали змогу готуватися на тому ж рівні, що й наші суперники. Для прикладу, жіноча збірна – дебютантка Ліги націй. Команда лише здобуває репутацію. Але при цьому ми змогли домовитися, аби перед стартом у VNL команда виступила в представницькому турнірі в Апелдорні за участю команд Нідерландів, Німеччини і Франції, а в ці дні наші дівчата перед Євроволеєм виступають на Меморіалі Аґати Мроз-Ольшевскі у Польщі, де нашими суперницями є господарки, олімпійські чемпіонки італійки і француженки. Погодьтеся, рівень найвищий. І якщо у щодо чоловічої збірної, яка вже здобула певний авторитет, такі перемовини вести легше, то у випадку з дівчатами вагому роль відіграє репутація національної Федерації і її керівників.

Знаєте, іноді коли вмикаю соцмережі і читаю коментарі, виникає враження, що розуміння, як розвивати наш волейбол мають рибалки з Київщини, дніпровські графи і стрийські шинкарі, але лише не Мельник, ФВУ та вся прогресивна волейбольна спільнота. У цьому випадку згадується прислів’я: набрали в рот лайна і не можуть проковтнути. Причому тривалий час. Гадаю, всі тверезомислячі люди бачать, що ФВУ здійснює титанічну працю. Звісно, у цьому аспекті не можу не подякувати за матеріальну підтримку й Міжнародній федерації волейболу (FIVB)…

– …яка водночас повернула в Лігу націй вже з наступного сезону збірні рф.
– На жаль, це сумні реалії світового спорту загалом, не лише волейболу. Видів спорту, які не зламалися перед російськими грішми, стає щораз менше. Зокрема повернули росіян у бобслей і скелетон. Мабуть, ніхто не дорікне очільникові нашої профільної Федерації Михайлові Гераскевичу, що він в аспекті боротьби з росіянами був недостатньо наполегливим. Боролися й ми. З першого дня повномасштабної війни. Нам за сприяння дружніх країн у 2022-му вдалося відібрати в росіян право проводити чемпіонат світу, москалів і білорусів донині не допускали до жодних офіційних змагань. Керівництво FIVB і Європейської конфедерації волейболу (ЄКВ) висловлює нам підтримку. Але якщо в Європі опозиція до росії залишається відчутною, то в FIVB ситуація складніша. Фактично, росіяни завдяки невичерпним матеріальним ресурсам схилили на свій бік майже всі країни Азії, Африки і Латинської Америки.

Зараз залишається надія, що щось зміниться після апеляції, поданої на відповідне рішення Міжнародного олімпійського комітету Мінмолодьспортом і НОК України в Спортивний арбітражний суд у Лозанні (CAS). Прецедент у шахах, демонструє, де через CAS наша національна Федерація домоглася відсторонення з посади президента FIDE росіянина Дворковіча, демонструє, що надія на справедливе рішення є.

– Раніше ви говорили, що маєте сподівання на те, що з допомогою колег з Балтії і Польщі вдасться консолідувати зусилля представників інших європейських країн…
– Мабуть, ви знаєте, що маю дружні стосунки з президентом естонської федерації волейболу, міністром оборони країни Ганно Певкуром. Він – впливова постать на рівні НАТО. З огляду на це, просив пана Певкура повпливати на осіб з країн-представників Північноатлантичного альянсу. Але не вийшло. Франція, Нідерланди, Німеччина послідовно підтримують нас у військово-політичній площині, але у волейболі стали лояльними до росіян. Показовим було голосування борду ЄКВ щодо повернення представникам росії і білорусі права голосу в організації. З 18 голосувальників лише двоє були проти такого рішення, один утримався, а інші проголосували «за».

Послідовними в підтримці України залишаються лише наші постійні друзі. Скажімо, мені смішно, коли москалі розповідають, що вони відмовилися від участі в чемпіонаті світу-2027. Вони не відмовилися – їх на свою територію не впустить Польща.

– Водночас ви є президентом Східноєвропейської зональної асоціації волейболу (EEVZA), куди теж номінально входять москалі і білоруси…
– Там ми їх ігноруємо повністю. Інша річ, що ЄКВ збирається змінювати конфігурацію зональних асоціацій. Скажімо, існує варіант, що Україну відправлять в зону країн Центральної Європи, з Францією, Португалією та Іспанією. Росіян наразі начебто мають допустити до Балканської асоціації. Але це поки лише один з багатьох варіантів.

Зізнаюся, не уявляю – як то грати проти москалів у наш час. Варіант з бойкотом ми теж розглядаємо. Але усвідомлюємо, що це відкине наш волейбол на дно.

– Михайле Григоровичу, давайте однак повернемося до питань суто волейбольного характеру. Крім національних збірних у Лізі націй, цього літа у фінальних частинах виступали дві наші молодіжки (U22). Обидві не змогли вийти з групи.
– Хлопці розчарували, бо на це покоління гравців ми сильно розраховуємо, ці волейболісти давно грають разом під штандартами молодіжної команди «Епіцентру-Подолян», цьогоріч навіть стали фіналістами чемпіонату України, а раніше доходили до півфіналу Євроволею. Втім, що на торішньому чемпіонаті світу, де команда зупинилася в 1/8-й, що на цьогорічній континентальній першості хлопці і тренерський штаб не реалізували потенціалу. Причин може бути багато, але факт залишається фактом. Зараз ключовою виявилася стартова поразка від ровесників з Ізраїлю, котрий виявився не таким простим, як багато хто вважав. Але, переконаний, якщо ми збираємося у волейболі боротися за найвищі місця, Ізраїль перегравати зобов’язані. Переконаний, що мінімум у четвірку на цьогорічному Євроволеї хлопці виходити мали.

Щодо дівчат, то їх результат очікуваніший, хоча команда теж могла поборотися за вихід у півфінал. Правда, в цьому випадку є об’єктивні обставини. Річ у тім, що незадовго до старту змушені були провести зміну тренера. На жаль, Гарій Єґіазаров, який виводив команду на Євроволей, не зміг відпрацювати фінальної частини за станом здоров’я. Не скажу, що з Володимиром Мірчевим ми стали слабшими. Просто, імовірно, новому тренерському штабові забракло часу, щоб прищепити дівчатам свою ігрову філософію, відпрацювати тактичні тонкощі повноцінно. У будь-якому разі, що серед дівчат, що серед хлопців у молодіжках багато гравців, які можуть підсилити національну збірну в найближчому майбутньому. Точніше, Тонконог і Бойко вже себе в ній зарекомендували, а Андріана Павлик близька до того, щоб заграти в команді Якуба Глушака в найближчому майбутньому, можливо, вже на найближчому дорослому Євроволеї.

– На завершення маємо зачепити тему національного чемпіонату. Зараз вже відомий бодай кількісний склад учасників?
– Так. Що серед чоловіків, що серед жінок команд стане більше. У чоловічій Суперлізі кількість колективів збільшиться з семи до дев’яти. На жаль, відмовилися від виступів у найсильнішому дивізіоні житомирські «Житичі-Полісся», один із провідних донедавна наших клубів. Керівництво вирішило зосередити зусилля на жіночій команді, а чоловіча виступатиме в першій лізі. Таким чином, прийняте рішення залишити в Суперлізі аутсайдера попереднього чемпіонату – чернігівський «Буревісник». З нових команд у Суперлігу зайдуть харківський «Локомотив-1945» та «Столична НУБіП», які здобули це право за спортивним принципом. На першому етапі команди гратимуть у форматі роз’їзних турів – по три команди в кожній кульці.

Жіноча Суперліга виросла з п’яти команд до семи. До п’яти колективів, які виступали в попередньому сезоні, додасться переможець вищої ліги трускавецька «Нафтуся», а також стрийська «Рись».

Додам, що мої закордонні колеги щиро дивуються, що в реаліях війни ми взагалі проводимо повноцінний чемпіонат, та ще й у багатьох лігах – чотирьох серед чоловіків і трьох серед жінок. При цьому в першій жіночій лізі у сезоні-2026/27, за попередніми даними, взагалі має зіграти 24 команди. Такій масовості можуть позаздрити навіть окремі країни Західної Європи, де і війни немає, і фінансові можливості трохи ліпші. А ще ж ми проводимо змагання в дитячій лізі у шести вікових категоріях серед дівчат і хлопців. Так, матчі зриваються через повітряні тривоги, так, окремі команди відмовляються їхати на виїзди з міркувань безпеки, але попри всі ці труднощі ми намагаємося, аби повноцінне волейбольне життя в Україні не завмирало навіть з огляду на воєнні реалії.

Джерело: sport.ua