• 16 Сер, 2026
• admin
• No comment

Марія ДУБАС: «Загалом мені сподобався турнір, і багато чого в нас вийшло»

Тренерка жіночої збірної України U-18 поділилася враженнями від виступу команди на Євробаскеті

Тренерка жіночої збірної України U-18 Марія Дубас підбила підсумки чемпіонату Європи у Дивізіоні В, який «синьо-жовті» завершили на 14-му місці.

– Якщо зараз, уже після завершення чемпіонату Європи, оцінити цей турнір для команди – вдалий він чи невдалий? Яке загальне враження у вас залишилося?

– Загалом мені сподобався турнір, і багато чого в нас вийшло. Дівчата виконували поставлені завдання. В деяких моментах нам не вистачало стабільності, і це завадило виступити краще.

Але, враховуючи нашу групу, я не думаю, що на цьому етапі в нас були шанси на вихід у вісімку. Поки що ми ще не готові до цього.

– У складі було одразу семеро баскетболісток 2009 року народження. Перед турніром ви говорили про молоду команду та її перспективу. Наскільки цей чемпіонат Європи допоміг дівчатам вирости, прогресувати?

– Я впевнена, що вони самі відчули цей прогрес. Мені сподобалося, що вони відчули: можуть боротися із сильними суперниками. Що ми можемо планувати виходити у вісімку, бачити, за рахунок чого це можна зробити, що нам потрібно підтягнути.

Я впевнена, що для дівчат це великий крок. Кожна з них отримала від мене відповідь на те, над чим їй краще попрацювати, що потрібно підтягнути, на чому акцентувати увагу.

Працювати треба завжди і постійно – і перед збірною, і протягом сезону ставити собі особисті цілі та підтягувати слабкі місця.

– Ви почали турнір із перемоги над Норвегією. Наскільки важливо було саме так стартувати?

– Звичайно, це було дуже важливо. На нас дуже сильно тисло те, що відбувалося навколо збірних. Дівчата бачили, що хлопці U-18 не здобували перемог, читали весь цей хейт, і це теж на них тиснуло.

Вони хотіли вдало почати, у них були амбітні цілі. Думаю, якби це була не перша гра, можливо, і рахунок був би іншим, тому що було багато хвилювання.

Я рада, що нам вдалося перемогти, і дівчата отримали ці емоції, щоб далі теж хотіти перемагати.

– Після цього було більше поразок, але в жодному матчі команда не виглядала безнадійно. Який матч вам як тренеру найбільше сподобався?

– Звичайно, з Ізраїлем. Цей матч мені сподобався, тому що, можливо, фактором стало те, що ми знали: це сильний суперник, і на нас це не тиснуло.

Я максимально змогла їх налаштувати, що не треба дивитися, хто проти тебе. Треба просто боротися зараз, у моменті. Гра складається з моментів, і потрібно боротися в кожному з них – тоді буде виходити.

Вони так налаштувалися, і ми відчули, що можемо боротися з цими дівчатами, які, видно, поки що на клас вищі за всіх. Вони всі інші ігри виграли з великими рахунками, і фінал так само.

Тому цим матчем я задоволена. Ми розбили їхній зонний пресинг, що нам не вдавалося зробити протягом двох спарингів. Ми з ним спокійно впоралися, і вони від нього відмовилися.

А так, загалом, мені сподобалася гра Швейцарії, і місцями – з Португалією та Болгарією. З Болгарією у нас перша половина теж була з такими хвилями.

Я дівчатам пояснювала, що в нас це трохи схоже на кардіограму серця. У нас є вдалі моменти: ми граємо три-чотири хвилини вдало, а потім щось у нас іде не так.

Тому нам не вистачає стабільності, досвіду, віку і зіграності команди.

– Що особисто вас найбільше порадувало в діях команди, і що, можливо, навпаки, стало головним уроком?

– Порадувало в діях – це виконання тренерського завдання. Воно порадувало і не порадувало – саме невиконання.

Були моменти, коли вони виконали, і це дуже радує, тому що ми над цим працювали, і вони це показали попри своє хвилювання та все інше. Але не порадувало те, що, навпаки, моментами не виконували завдання.

Мені, напевно, найбільше не сподобалася остання гра з Ірландією. Найбільше засмутило, тому що вони не зробили те, що я їх просила і кричала. Я вже готова була сама вийти на майданчик, але не змогла до них достукатися. Не знаю, через що це було.

– Що б ви сказали команді після всього, що ви пройшли цього літа разом?

– Я максимально задоволена діями дівчат. Вони всі старалися на максимумі, працювали зі мною, взаємодіяли. Мені, принаймні, здалося, що до всіх я змогла достукатися, спіймати їхню хвилю, зрозуміти, який до кожної підхід: кого там більше можна стимулювати і похвалити, когось, навпаки, десь підштовхнути.

Я дуже їм вдячна, дівчатам, що вони тренувалися, прагнули стати кращими, виграти, їхати, гідно представляти свою країну. Вони дійсно намагалися максимально показати кращий результат.

Їм дуже не хотілося погано виступити. Вони всі разом співають гімн, мені це дуже подобається. Тобто для них це не просто – поїхали на якийсь турнір. Вони розуміють, де вони знаходяться.

Ставлять українські пісні в роздягальні і перед залом співають теж. Тобто вони гідно хотіли представити Україну.

Наразі це, певно, наш рівень – поки що 14-те місце. Звичайно, я не задоволена, але для цього просто бажання мало.

Тому я дуже вдячна дівчатам, я дуже вдячна тренерам, які мені допомагали, доктору, Федерації, що надали таку можливість спробувати, подивитися, долучитися до цього процесу.

Це такий окремий баскетбол, як на мене, збірна і чемпіонат Європи, тому що там дійсно максимальний рівень.

Якщо взяти, наприклад, Литву, яка в групі вигризала свої ігри по кілька очок і дійшла до третього місця, вони не громили суперників, а просто своєю працею вигравали. Це такий великий приклад, куди нам треба прямувати.

Джерело: sport.ua