• 30 Сер, 2026
• admin
• No comment

ТРУШКІНА: «Чехія не чекала помилок України – вона створювала для них умови»

Екс-волейболістка збірної України розібрала гру та причини поразки синьо-жовтих від Чехії

Жіноча збірна України з волейболу поступилася Чехії у четвертому матчі чемпіонату Європи. Команда Якуба Глушака програла господаркам турніру з рахунком 1:3.

Після матчу гру синьо-жовтих прокоментувала колишня волейболістка збірної України, блокуюча Ірина Трушкіна.

В ексклюзивному коментарі Sport.ua вона розповіла, чого українкам не вистачило для перемоги над Чехією, що допомогло команді виграти другу партію, чому суперниці робили вирішальні ривки та які помилки не дозволили перевести матч у п'ятий сет.

– Як загалом оціните гру українок проти Чехії? Чого команді не вистачило для перемоги?

– Як на мене, цього разу українки були значно більше схожі на себе – на ту команду, яку я звикла бачити. Якщо порівнювати, наприклад, із Лігою націй, то вчора дівчата були максимально заряджені й націлені на результат. Не все виходило, але щодо налаштування та бажання боротися в мене претензій немає.

Якщо говорити про те, чого не вистачило для перемоги, то я б насамперед звернула увагу на власні помилки. Я завжди люблю дивитися на цифри, тому що вони багато про що говорять, хоча, звичайно, статистика не завжди показує всю картину.

У прийомі ми виглядали цілком робоче – він не був ідеальним, але загалом був нормальним і навіть кращим, ніж у Чехії. Тому саме прийом я б не називала головною проблемою.

Мені сподобалося, як зв’язуюча вела гру та залучала центральних блокуючих. Після першої партії чешки вже почали більше звертати увагу на наших центрів, і це, навпаки, давало нам більше можливостей використовувати крайніх нападниць. Коли центр суперниць більше сконцентрований на наших перших темпах, крайня атакуюча може отримувати один блок – і це саме той момент, який потрібно використовувати.

Але в кінцівках ми не завжди цим користувалися. Коли крайня атакуюча отримує один блок, його потрібно обігрувати – змінювати напрямки атаки, шукати руки блокуючих, а не постійно бити в одну й ту саму зону. Особливо коли тренер дає конкретну установку бити в напрямки. Подвійний блок – це вже інша ситуація, там суперниці створюють значно більший тиск. Але при грі один в один у нападниці є всі можливості обіграти блок, і тут уже дуже багато залежить від самої реалізації.

Ще один момент, який не завжди видно в статистиці, – якість доводки. У цій грі ми дуже багато м’ячів фактично втрачали ще до організації атаки. Доводка часто йшла або одразу на сторону суперниць, або на кілька метрів від зв’язуючої, через що нормальну комбінацію вже було складно побудувати. І таких м’ячів було справді багато.

Плюс ми зробили занадто багато власних помилок. Якщо брати загальну кількість, то їх було близько 40, і навіть якщо не враховувати 16 атак, які завершилися блоком суперниць, залишається дуже багато власних помилок – на подачі, в атаці та інших ігрових епізодах. Чехія також дуже добре тиснула подачею та значно більше допомагала собі ейсами.

І ще один момент – захист. Чехія дуже багато діставала в захисті й після цього отримувала можливість повторно атакувати. У нас же цього разу не завжди було кому поставити крапку в таких розіграшах.

Тому я б сказала, що нам не вистачило не бажання чи налаштування, а саме стабільності у важливих розіграшах: занадто багато власних помилок, багато неякісних доводок, хороший захист Чехії та недостатньо якісна реалізація тих моментів, коли ми самі отримували перевагу.

– Після програної першої партії що змінилося в грі українок, завдяки чому вони виграли другу?

– Після невдалого старту 0:5, думаю, дівчата поступово адаптувалися до атмосфери матчу. Все-таки вони грали з господарками турніру, зал був повністю заповнений і, звичайно, хвилювання та тиск від результату не могли не впливати. Але коли команда почала наздоганяти суперниць, вони ніби переключилися з усього, що було навколо матчу, безпосередньо на саму гру.

І тут дуже добре запрацювали саме ті речі, які ми бачили ще в першій партії. Зв’язуюча активно використовувала перший темп, завдяки чому поступово почала розтягувати блок Чехії. У другій партії це вже дало результат – крайнім нападницям стало легше завершувати атаки.

Плюс у нас був дуже хороший рівень прийому. Тобто зв’язуюча отримувала можливість повноцінно вести гру і розподіляти м’ячі. І якщо подивитися на статистику, то саме в атаці ми вже виглядали значно краще, ніж у першій партії.

Тому я б сказала, що в другій партії змінилася не стільки сама команда, скільки її психологічний стан і якість реалізації. Дівчата увійшли в гру, перестали думати про рахунок, атмосферу та тиск і почали грати у свій волейбол. А коли з’явився нормальний прийом, зв’язуюча могла розкидати блок, і ми вже краще завершували атаки. Саме це, на мою думку, і стало ключовим у перемозі в другій партії.

– Далі матч залишався рівним до середини третьої та четвертої партій, але потім чешки робили ривок. У чому була причина?

– Я думаю, що причина цих ривків була в сукупності наших помилок і дуже якісної гри Чехії. Причому наші помилки виникали не стільки на старті партій, скільки вже в той момент, коли гра була рівною і вирішувалося, хто першим отримає перевагу.

Ми багато втрачали на, здавалося б, простих м’ячах: були проблеми з обробкою та доведенням, коли м’яч, який цілком можна було залишити у грі й організувати нормальну атаку, або віддавався суперницям, або доводився неякісно. Не завжди ми й реалізовували атаки після неідеального прийому чи збитого м’яча.

Але я б окремо відзначила роботу тренерського штабу Чехії. Вони дуже добре розібрали нашу команду, визначили улюблені напрямки наших нападниць і фактично закрили їх. Чешки виконували тренерські настанови дуже дисципліновано, тому нашим дівчатам було набагато складніше атакувати так, як вони звикли.

Плюс Чехія дуже добре відпрацювала в захисті. Вони діставали багато складних м’ячів, залишалися в розіграшах і змушували нас грати додаткові атаки. А коли гра доходила до кінцівки, саме цей досвід і холоднокровність досвідченіших гравчинь Чехії, на мою думку, також давалися взнаки.

Тому я б сказала, що чешки не просто чекали наших помилок – вони самі створювали для них умови. Добре розібрали нашу гру, закрили звичні напрямки, якісно працювали в захисті, а ми, своєю чергою, не завжди могли скористатися своїми можливостями. У результаті в рівних відрізках саме Чехія краще проводила кілька вирішальних розіграшів поспіль і робила той самий ривок.

– Чого, на вашу думку, не вистачило Україні, щоб перевести цей матч у п’яту партію та поборотися за перемогу?

– Мені здається, тут відповідь досить проста – нам потрібно було менше помилятися і більше цінувати кожен м’яч. Особливо це добре видно в четвертій партії.

До рахунку 14:14 ми грали абсолютно рівно і боролися за кожен м’яч. А потім на рівному місці допустили кілька простих помилок поспіль: після звичайного доведення на сторону суперниць ми неякісно завершили атаку й віддали м’яч в аут, після цього отримали ейс. Фактично за дуже короткий відрізок самі віддали суперницям кілька очок і дозволили їм піти у відрив.

Потім ми намагалися наздогнати, боролися, і в кінцівці вже почали скорочувати відставання. Але ці мінус три-чотири очки, які ми самі собі створили, так і не змогли повністю відіграти.

На такому рівні саме такі моменти дуже дорого коштують. Кожним м’ячем потрібно дорожити – якісно обробити, довести, реалізувати свою атаку і не дарувати суперниці простих очок. У четвертій партії ми до 14:14 це робили, а потім кілька власних помилок фактично збили нам партію.

Тому я не сказала б, що нам не вистачило боротьби. Навпаки, дівчата боролися до кінця. Але щоб перевести матч у п’ятий сет, потрібно було не дозволити Чехії отримати цей відрив у середині партії. Можливість повернутися в гру в нас була, але на такому рівні відіграти мінус три-чотири очки, які ти сам віддав супернику, вже дуже складно.

Джерело: sport.ua