• 22 Лип, 2026
• admin
• No comment

Як росіяни купили квитки на коронацію Усика. 8 років московському розгрому

21 липня 2018 року Олександр Усик вперше став абсолютним чемпіоном світу. Згадуємо, як це було

Останні два місяці Олександр Усик є чи не головним ньюсмейкером у світі боксу. Спочатку всіх потряс його поєдинок із Ріко Верховеном, а потім було гучне рішення залишити всі чемпіонські пояси вакантними.

Один із звільнених українським боксером титулів підхопив Мурат Гассієв. Росіянин, який володів другорядним поясом WBA Regular, був зведений у статус повноцінного чемпіона і вже навіть встиг провести один захист, перемігши маловідомого Петера Кадіру.

Ситуація з чемпіонством Гассієва виглядає особливо комічно з урахуванням того, що 8 років тому Олександр Усик просто-таки розібрав його на атоми і розгромив по очках на його задньому дворі, тож легітимність нинішнього статусу Гассієва викликає великі питання.

На тлі всього цього, вирішили згадати, як 8 років тому, 21 липня 2018 року, Олександр Усик вирушив до столиці країни-агресора та завдав Гассієву першої поразки в кар'єрі.

Ігри на чужому полі

Перш ніж поринати безпосередньо в історію протистояння Олександра Усика з Муратом Гассієвим, згадаємо контекст тих подій. У вересні 2017 року стартував турнір так званої Всесвітньої боксерської суперсерії (WBSS). За задумом організаторів вісімка боксерів першої важкої ваги мала взяти участь у шоу, яка передбачала олімпійську систему.

Переможець отримував не лише статус абсолютного чемпіона світу у першій важкій вазі, а й новий трофей – кубок Мохаммеда Алі. Загалом, проект був справді амбітним і багатообіцяючим (до речі, паралельно проводився турнір і в другій середній вазі).

Тому не було нічого дивного, що в ньому взяли участь топ-крузера того часу – Олександр Усик (чемпіон за версією WBO), Мурат Гассієв (IBF), Маріс Брієдіс (WBC), Юнієр Дортікос (WBA Regular), екс-чемпіон світу Марко Хук, нокаутер Дмитро Кудряшов і дуже небезпечний кубинець Майк Перес.

Безпосередньо бої стартували восени 2017 року. Перший поєдинок у крузервейті відбувся у вересні в Берліні, де зустрілися Олександр Усик та зухвалий екс-чемпіон Марко Хук. Останній, шляхом провокацій та банально некрасивої поведінки намагався спровокувати Усика, але той, звично для себе, довів неправоту суперника у рингу, зупинивши того у 10-му раунді при тотальному домінуванні протягом усієї битви. Перемога була цінна ще й тим, що Усик її завоював фактично на задньому дворі опонента. Таким чином, Олександр пробився до півфіналу WBSS, де на нього чекав чемпіон світу за версією WBC Маріс Брієдіс.

Це був перший об'єднавчий поєдинок у кар'єрі українця і яким важким він вийшов. Почнемо з того, що кримчанину знову довелося битися в гостях, цього разу в Ризі.

Брієдіс, відчуваючи повну підтримку залу, анітрохи не боявся грізного суперника, намагаючись відповідати атакою на кожну атаку Олександра. Бій вийшов справді безкомпромісним і тримав у напрузі до кінця. Обидва бійці відзначилися кількома дуже щільними влученнями, в обох під час сутички відкривалися січки. Однак справа таки дійшла до рішень суддів, яке виявилося дуже близьким – 114:114, 115:113, 115:113.

Згодом Олександр Красюк зазначав, що Усик тоді був дуже близьким до підсумкової поразки.

«Це було дуже близьке рішення суддів. Насправді воно було навіть ближчим, ніж хтось міг уявити. Якби один із суддів не віддав Усику останній раунд, який, на мою думку, він виграв, а двоє інших суддів віддали дванадцятий раунд Брієдісу, то була б нічия більшістю голосів.

Оскільки за такої ситуації фіксується нічия, звертаються до записок четвертого арбітра, і в нього також нічия. А якщо нічия і в четвертого судді, тоді переможцем стає той, хто виграв дванадцятий раунд. А його виграв Брієдіс – 2:1», – говорив Красюк.

Як би там не було, перемога була здобута, а разом із нею і путівка у фінал. Знову наголосимо, що Олександр вирвав бажаний результат на гостьовій арені, що знову-таки демонструвало психологічну стійкість українця в будь-яких умовах.

Тим часом з іншої частини турнірної сітки свій шлях до вирішального поєдинку пробивав Гассієв. У чвертьфіналі він нокаутував досвідченого Кшиштофа Влодарчика, а у півфіналі провів складний поєдинок із Юнієром Дортікосом. Після сьомого раунду кубинець лідирував на картках двох суддів, але згодом осетин перехопив ініціативу та нокаутував супротивника в останньому раунді.

Таким чином, було сформовано фінальну пару. Чемпіон світу за версіями WBC, WBO Олександр Усик мав битися з чемпіоном світу за версіями WBA, IBF Муратом Гассієвим за звання абсолютного чемпіона світу.

Анатомія декласу

«Визначальним у бою стала опозиція спортсмена, якісний бій з боку Майріса. Це, напевно, мої найважчі 12 раундів, які я проводив будь-коли. Ми зробимо відповідні висновки і готуватимемося до фіналу».

Це були слова Усика після поєдинку з Брієдісом і це був не просто струс повітря. Висновки дійсно були зроблені дуже швидко. Незабаром було оголошено про припинення роботи із Сергієм Ватаманюком.

Стало очевидно, що для підготовки до Гассієва треба щось міняти і тоді до тренерського штабу залучили нікого іншого як Анатолія Ломаченка. На той момент дует батька та сина Ломаченка гримів на весь світ. Лише лінивий у світі боксу не захоплювався цим тандемом і тими методами, які використовувалися цією парою під час тренувального процесу.

Очевидно, що Олександр Усик перейняв весь необхідний досвід, як, втім, робив це ще за часів аматорського боксу та спільних виступів у складі збірної. Коротко кажучи, підготовка до фінального бою тривала повним ходом.

Спочатку планувалося, що бій пройде в травні в Ер-Ріяді. Тоді столиця Саудівської Аравії ще не була одним із центрів світового боксу, і ця сутичка мала закласти відповідний фундамент. Але незабаром Усик заявив, що отримав травму і не зможе вийти в ринг у травні.

Після цього варіант із Саудівською Аравією відпав, натомість бій було вирішено провести в москві на арені «Олімпійського». Здавалося, що може бути гірше – боксувати з росіянином у його лігві.

Градус божевілля підкручував жорсткий геополітичний фон: вже йшла окупація Криму і війна на Донбасі. Більше того, вже далекого 2018 року постать самого Олександра Усика сприймалася в українському суспільстві далеко не однозначно. Багато хто дорікав йому за «розмиту» позицію, а сама згода їхати до столиці країни-агресора викликала у радикально налаштованої частини фанатів хвилю засудження.

У рф, очевидно, всі люто підтримували Гассієва і чекали від нього лише перемоги. Більшість тамтешніх експертів бачили фаворитом протистояння саме його, принижуючи сильні сторони Усика і явно зводячи нокаутуючий удар Мурата у визначальний чинник.

Букмекери в свою чергу не були такі впевнені в успіху осетину, але в день бою котирування майже зрівнялися.

У результаті на плечі Олександра ліг колосальний, майже непідйомний вантаж. Це був тиск не лише за спортивний результат, а й тяжкий політичний підтекст. Усик розумів: у Москві він просто не має права на помилку. Саме з такими вступними українець зробив крок під канати «Олімпійського».

Але вже з першого раунду Усик показав, що жоден із згаданих факторів його не бентежить. Традиційно для себе він почав неспішно, але й не дозволяючи надто багато супернику.

Олександр впевнено перегравав Мурата в дуелі джебами, а перевага у швидкості впадала в очі неозброєним поглядом. План Усика досить швидко став очевидним – перегравати опонента за рахунок чудової роботи ніг та швидкості. Здавалося, у команді суперника це розуміли, але нічого зробити з цим просто не могли. Сам осетин вже після другого раунду скаржився своєму тренеру Абелю Санчесу на труднощі з пошуком зручної дистанції.

Найнебезпечніший момент для Олександра стався у четвертому раунді. Вже на останніх секундах він упіймав від супротивника важкий боковий у щелепу, але встояв. Згодом Усик згадував про цей момент так:

«Один раз у четвертому раунді я пропустив, було таке – типу вкл/викл. Промайнула думка: «О, нічого собі, тримаю», – в самому кінці раунду пропустив. Але вирішив, що повторювати не треба», – говорив він.

Після цього епізоду Олександр справді не дозволяв собі таких вольностей, а Гассієву ставало дедалі важче. Усик вміло різав кути, шикарно маневрував і тероризував Мурата багатоударними комбінаціями.

Коли тренерському штабу росіянина стало ясно, що перемоги по очках не буде, то Гассієва стали емоційно накачувати і налаштовувати на пошук удару, що нокаутує. Але це лише погіршило ситуацію. Мурат збився на примітивні атаки, Усик легко від них йшов і просто граючи декласував противника.

В останніх раундах Олександр без перебільшення пританцьовував і на куражі демонстрував бокс найвищого рівня. Фінальний бій склався для нього набагато простіше, ніж сутичка із Брієдісом.

По завершенні 12 раундів усі судді закономірно віддали перемогу українцю – 120:108, 119:109 та 120:108. Таким чином, він став абсолютним чемпіоном світу та першим в історії володарем трофею імені Мохаммеда Алі. До речі, сам кубок боксеру вручала дружина покійного Алі, що надавало церемонії особливого шарму.

Абсолютна велич Усика та розбиті ілюзії росіян

Ніч з 21 на 22 липня перетворилася для росіян на якийсь жах. Того вечора весь московський бомонд та й звичайні жителі столиці країни-агресора викупили всі квитки на величезну арену Олімпійського, щоб стати свідками феєричної перемоги свого улюбленця.

У результаті вийшло так, що всі вони витратили свої кошти і час на те, щоб спостерігати за коронацією українського боксера. У цьому й була велика іронія підсумку всього протистояння. Олександр у ході турніру провів три поєдинки, усі три пройшли на території суперників і у всіх він переміг.

Турнір WBSS Олександр завершував у статусі абсолютного чемпіона світу в першій важкій вазі, як перший переможець цих змагань і також як перший в історії володар трофея імені Мохаммеда Алі. Крім того, Усик став першим абсолютним чемпіоном світу з боксу в історії України.

Коротко кажучи, перемога над Гассієвим вже тоді звела його у статус легенди українського боксу та зробила зіркою світового масштабу. Вже одразу в рингу Олександр заявив, що хоче побитися з Тоні Белл'ю і заради цього готовий піднятися у надважку вагу.

Однак у результаті той бій пройшов ще в першому важкому дивізіоні, а Олександр здобув вражаючу перемогу нокаутом і заклав основу свого просування вже у Великій Британії.

Далі був перехід у суперважку вагу та тотальне домінування у королівському дивізіоні, у тому числі, з перемогами над Ентоні Джошуа, Тайсоном Ф'юрі, Денієлом Дюбуа. Було й дворазове завоювання статусу абсолюту у хевівейті. К липню 2026 року, всього через 8 років після бою з Гассієвим Олександр став незаперечною легендою і 100% потрапить до Зали слави.

А що ж Гассієв? Відразу після бою з Усиком його промоутери та вся команда стали нарікати на травму і в один голос запевняли, що у реванші все буде інакше. Одіозний Умар Кремльов завзято просуває цю тезу багато років настільки вперто, що складається відчуття, ніби він не тямить у боксі зовсім нічого.

Однак, як усім добре відомо, реваншу не відбулося. Гассієва деякий час переслідували травми, а потім відбувся перехід у надважку вагу. Тут він здебільшого б'є мішків. Перший серйозний опонент в особі Отто Валліна доставив йому стільки проблем, що все закінчилося поразкою по очках. Усі ілюзії про прорив у надважкій вазі та реванш з Усиком остаточно поховали.

Навіть зараз, коли у 2026 році Гассієв химерними шляхами за рахунок перемог над ветераном Пулєвим та ноунеймом Кадіру дірвався до титулу WBA, ця ситуація виглядає комічно. Чемпіонський пояс Мурата не вартий і виїденого яйця — різниця в класі, продемонстрована в москві вісім років тому, зафіксувала цей розрив назавжди.

21 липня 2018 року Олександр Усик не просто завоював чотири пояси. У самому лігві ворога він показав різницю між дутою величчю та справжнім генієм. З москви українець їхав абсолютним чемпіоном світу, а сьогодні, через 8 років, увесь світ визнає його одним із найвеличніших атлетів в історії боксу.

Джерело: sport.ua