• 03 Сер, 2026
• admin
• No comment

Найкращий матч, гравець та новачок. Підсумки виступу збірної України в ЛН

Команда провела надзвичайно успішний сезон на міжнародній арені

Збірна України з волейболу завершила свої виступи у другому в історії для себе сезоні Ліги націй на 7-му місці, поступившись у чвертьфіналі чинному чемпіону турніру та Європи – збірній Польщі.

Загалом у цьому розіграші «синьо-жовті» провели 13 матчів, у яких здобули сім перемог і зазнали шести поразок.

Протягом усього розіграшу Ліги націй після кожного ігрового дня я намагався підбивати підсумки: обирав найкращого гравця, найкращий матч, головну сенсацію, а також згадував найважливіші події та результати. Тепер настав час озирнутися на турнір загалом. У цьому матеріалі я спробую зробити те ж саме, але вже виключно в рамках виступу збірної України, виділивши найяскравіші моменти її сезону в Лізі націй.

Сенсація сезону

Матч з Бразилією я б назвав головною сенсацією сезону для збірної України. До другого ігрового тижня команда підійшла без гучних результатів. Не можна сказати, що українці провалили старт турніру, однак і перевершити очікування їм не вдалося.

У першому турі Україна закономірно переграла Китай та Кубу. Проти Польщі, яка виступала далеко не основним складом, була чудова можливість здобути перемогу: українці вели 2:0 за сетами, але в підсумку поступилися – 2:3. У матчі з Японією команда також виглядала конкурентно, однак зачепитися бодай за одну партію не змогла.

І саме на такому тлі Україна вийшла на матч із Бразилією. Це був перший поєдинок другого ігрового тижня, а також перший матч після повернення Олега Плотницького до складу збірної. Мало хто очікував, що саме цього дня українці зможуть обіграти команду, яка на той момент посідала третє місце у світовому рейтингу та очолювала турнірну таблицю Ліги націй.

Втім у вкрай напруженій і безкомпромісній боротьбі синьо-жовті виявилися сильнішими, здобувши перемогу в чотирьох сетах. Того дня весь волейбольний світ був приголомшений таким результатом. Звісно, тоді ще ніхто не міг уявити, що вже наступного дня Україна проведе ще більш переконливий матч проти Італії, а бразильці у підсумку не пройдуть до плей-оф.

Після досить середнього першого ігрового тижня такий старт другого став справжньою сенсацією й остаточно продемонстрував, що українська команда готова боротися з будь-яким суперником.

Найкращий матч

Саме перемогу над Італією я б без жодних сумнівів назвав матчем сезону для збірної України. За рівнем гри, емоціями та загальним враженням цей поєдинок став найяскравішим у всій кампанії.

У тому матчі українці були близькими до свого максимуму. Майже всі елементи працювали бездоганно: прийом, захист, атака та взаємодія між гравцями. Помилок було мінімум, а суперником була не пересічна команда, а чинний чемпіон світу.

Так, Італія виступала не в оптимальному складі. Команді не могли допомогти Сімоне Джанеллі, Алессандро Міккілетто та ще кілька лідерів. Водночас це зовсім не применшує досягнення України. Глибина складу італійців настільки велика, що більшість їхніх резервістів у будь-якій іншій збірній світу були б гравцями стартового складу.

Відмінно зіграли пасуючі, стабільно відпрацювали догравальники, а Василь Тупчій, мабуть, провів свій найкращий матч у сезоні. Втім, це можна сказати майже про кожного українського волейболіста, адже команда діяла як єдиний механізм.

Окремо варто відзначити роботу Рауля Лосано саме в тому поєдинку. Тренер вчасно використовував заміни, грамотно брав тайм-аути та постійно тримав гру під контролем.

Підсумком стала впевнена перемога з рахунком 3:0. Цей результат цілком відповідав тому, що відбувалося на майданчику, а сам матч став найбільшою перемогою збірної України в сучасній історії, а можливо, й за весь час її існування.

Провал сезону

До цієї категорії я б відніс лише матчі проти Сербії та Туреччини. Втім, на мою думку, саме поразка від турків найбільше відповідає статусу головного розчарування сезону.

Розуміючи всю важливість цього поєдинку, адже Туреччина була прямим конкурентом у боротьбі за вихід до плей-оф, підопічні Рауля Лосано вийшли на майданчик максимально зарядженими. Перші два сети Україна провела дуже упевнено та переграла суперника, опинившись за крок від надважливої перемоги.

Однак у третій партії гра різко змінилася. Як після матчу зазначив Євген Кісілюк, команда «зарано розслабилася». Складно сказати, чи справді причина була лише в цьому, але після двох виграних сетів українці втратили ініціативу, чим суперник одразу скористався.

У підсумку Туреччина відігралася, перевела матч на тай-брейк і вже там, на відміну від синьо-жовтих, свого не віддала. Попри всю прикрість, ця поразка не позбавила Україну місця у плей-оф. Водночас її наслідки все ж були відчутними. Якби синьо-жовті довели той матч до перемоги, то могли б фінішувати вище в турнірній таблиці й у чвертьфіналі отримати в суперники Словенію, яка виглядала значно зручнішим опонентом, ніж чинний чемпіон Європи Польща. Втім, історія не знає умовного способу.

Найкращий молодий гравець

Цього року за збірну України дебютували одразу кілька молодих гравців – діагональні Олександр Бойко та Максим Тонконог, а також ліберо Євген Бойко.

Олександр Бойко та Максим Тонконог ще торік були лідерами молодіжної збірної України, а цього сезону отримали шанс проявити себе вже на дорослому рівні. Втім, через різні обставини повністю пройти весь турнір їм не вдалося. На перший ігровий тиждень Ліги націй вирушив лише Тонконог, адже Олександру не встигли оформити візу через клубні зобов'язання. Натомість на другому тижні ситуація стала дзеркальною: Олександр приєднався до національної команди, тоді як Максим поїхав із молодіжною збірною на чемпіонат Європи.

На цих окремих відрізках яскравіше, на мою думку, виглядав саме Олександр Бойко. Він діяв різноманітніше в атаці, неодноразово видавав ефектні розіграші та залишив після себе кілька по-справжньому яскравих моментів.

На заключний ігровий тиждень групового етапу вже обидва волейболісти були в розпорядженні Рауля Лосано. Якщо Олександр Бойко не отримував ігрового часу, то Максим Тонконог поступово почав діяти дедалі впевненіше. Не всі його виходи на майданчик були вдалими, однак вирішальним став матч проти Німеччини.

Тоді Україні була потрібна лише перемога, щоб зберегти шанси на вихід до плей-оф. Гра в лідера команди та основного діагонального Василя Тупчія не складалася, тож тренерський штаб довірився молодому Тонконогу. Максим чудово впорався з роллю лідера атаки, не знітився під тиском, став найрезультативнішим гравцем зустрічі та, що особливо важливо, не припустився жодної помилки в атаці. Саме його гра стала головним чинником перемоги України.

Окремо варто відзначити й виступ Євгена Бойка. Упродовж другого та третього ігрових тижнів він вдало змінював Ярослава Пампушка, поступово набирав упевненості та якісно діяв у захисті. Із цієї трійки саме він отримав найбільше ігрової практики.

Втім, якщо оцінювати весь турнір загалом, то звання найкращого новачка сезону, на мою думку, заслуговує саме Максим Тонконог. Насамперед завдяки своєму виступу в ключовому матчі проти Німеччини, де він допоміг команді здобути путівку до плей-оф.

MVP

Перед стартом сезону здавалося, що вибір найціннішого гравця буде очевидним. До складу збірної України повернувся Олег Плотницький – один із найкращих волейболістів в історії команди. Звісно, з ним українці мають значно вищу стелю можливостей.

Втім, якщо оцінювати не потенціал, а саме внесок у результати команди на цьому турнірі, то, на мою думку, звання найціннішого гравця сезону заслуговує Дмитро Янчук.

Волейболіст, який блискуче провів і попередній сезон, цього року виглядав ще впевненіше та розкутіше, що дозволило йому вийти на якісно новий рівень гри.

Не секрет, що головною зброєю збірної України є подача. Саме Янчук був лідером за цим показником не лише у команді, а й найкращим виконавцем усього турніру. Водночас він стабільно приносив користь і в інших елементах гри, а за результативністю поступився лише основному діагональному Василю Тупчію.

Саме стабільність, універсальність і величезний внесок у здобуті результати роблять Дмитра Янчука, на мою думку, найціннішим гравцем збірної України в Лізі націй 2026.

Виступ у плей-оф

Усі описані вище матчі та індивідуальні виступи гравців стали частиною історичного для збірної України шляху до першого в історії виходу в плей-оф Ліги націй. У чвертьфіналі на синьо-жовтих чекав чи не найскладніший із можливих суперників – Польща, чинний чемпіон Європи та один із головних фаворитів турніру. Українці підходили до матчу з мотивацією та вірою у власні сили, але водночас чудово розуміли рівень опонента. Тож головним завданням було нав'язати боротьбу.

І, на мою думку, це вдалося. Обидві команди провели далеко не свій найкращий матч. У трьох перших партіях Україна грала з поляками практично на рівних. У стартовому сеті завадив невпевнений початок, у третьому – надто велика кількість власних помилок, хоча за виграними м'ячами українці навіть переважали суперника. Натомість другу партію синьо-жовті заслужено залишили за собою.

Лише в четвертому сеті Польща продемонструвала чемпіонський рівень. Саме тоді фаворит додав у потрібний момент, а українці вже не змогли знайти відповідь на гру суперника.

Попри поразку, цей матч навряд чи можна назвати невдалим для збірної України. Так, команда не показала свій максимум, особливо на блоці, але змусила одного з головних претендентів на титул серйозно попрацювати за вихід до півфіналу. Поразка 1:3 від Польщі стала гідним завершенням історичного турніру, за який українській команді точно не має бути соромно.

Результати матчів збірної України в Лізі націй 2026:

1-й тиждень, Ліньї (Китай)

Україна – Японія – 0:3 (22:25, 21:25, 22:25)

Китай – Україна – 1:3 (17:25, 25:21, 20:25, 22:25)

Україна – Куба – 3:0 (25:21, 25:20, 25:16)

Україна – Польща – 2:3 (25:19, 25:18, 22:25, 21:25, 11:15)

2-й тиждень, Любляна (Словенія)

Україна – Бразилія – 3:1 (29:27, 22:25, 25:22, 25:21)

Україна – Італія – 3:0 (25:23, 25:19, 25:16)

Україна – Канада – 3:1 (25:19, 25:23, 18:25, 25:23)

Болгарія – Україна – 3:1 (25:20, 18:25, 25:23, 25:17)

3-й тиждень, Белград (Сербія)

Україна – Іран – 3:1 (25:22, 25:21, 29:31, 25:19)

Сербія – Україна – 3:1 (22:25, 25:17, 25:21, 25:23)

Туреччина – Україна – 3:2 (25:27, 20:25, 25:23, 25:16, 15:11)

Україна – Німеччина – 3:1 (25:23, 20:25, 25:22, 26:24)

Плей-оф, Нінбо (Китай)

Польща – Україна – 3:1 (25:22, 22:25, 25:20, 25:17)

Джерело: sport.ua